?

Log in

Історія мого комінґ-аута - Олесь Мåслюк [entries|archive|friends|userinfo]
Олесь Мåслюк

[ website | Mazepa Nonante Neuf ]
[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

Історія мого комінґ-аута [Jan. 4th, 2013|12:23 am]
Олесь Мåслюк

Назвав те «відкритим листом» - полізай в кузов, подумав я.

Переклад українською :


Пане,

З почуттям великого здивування прочитав вашого електронного листа від 5 поточного місяця. В ньому ви зокрема пишете :

«Гадаю, що ви отримали книгу «Les Nouvelles dUkraine» під час фестивалю в Коньяку, що вона вам не до вподоби і що ви про це широко оповістили різним учасникам цього фестивалю

Вас напевно погано поінформували. Після того як придбав декілька примірників цієї публікації під час Фестивалю Европейських Літератур в Коньяку (у ексклюзивного постачальника Фестивалю, книгарні-крамниці канц-товарів «Мезон де ля Пресс», 32, вул. Анґульем, 12 € за примірник, включно з ПДВ в 7%), після того, як ознайомився з її змістом, є правда, що балакав про неї з чималою кількістью людей, і неухильно висловлював свій ентузіазм стосовно цієї маленької антології сучасної української прози. Ба більше : коли розмовляв з кількома парижськими книгарями підкреслював свій ентузіязм короткими читанками, а зокрема причудового перекладу «Атласу доріг України» Сергія Жадана.

У «Prière dinsérer», що її прохав сказаним книгарям додати до «Nouvelles dUkraine», і яка головним чином складається з первинного тексту мого перекладу «Ботакє» Тараса Прохаська, сказано, що «зпаплюжена Марком Вільтзем версія» була надрукована в антології «Nouvelles dUkraine», яке є спільним виданням  Magellan & Cie та часописом Courrier international. Ця «Prière dinsérer» закінчується наступним реченням : «Причудова маленька антологія ці Українські Новелі : Матіос, Жадан, Забужко, Андрухович...» Нема де правди діти, ви геть погано поінформована людина.

Тому що тексти мені подобаються, я вирішив орґанізувати їх публічне читання. Відбудеться воно як збіговисько Українського Літературного Клюбу 20 грудня 2012 р., о 19 год., в книгарні «Ля Кар-Туш», 7, вул. Журдан (Йордан), в Парижі. Вас нема серед запрошених, але вхід, ясна річ, буде вільним.

Конфлікт між нами стосується иншого ніж те на що ви захотіли звернути увагу. Нагадаю факти. 29 червня 2012 р., ви надіслали мені електронного листа наступного змісту :

« Добридень Олесь Плющ,

це котракт стосовно вас щодо перекладів оповідань, які будуть надруковані.

Чи можете мені надати вашу точну адресу для цілковитої відповідности, і також банковські дані стосовно вас ?

Наперед дякую

Щиро ваш

Марк Вільтз»

Найекстраваґантніша пропозиція про співпрацю, яку я коли небудь отримував. Хоч моє імя стоїть на початку цього послання, я був переконаний, що ви звертались до вашого собаки, і лишень через невдалу маніпуляцію цей лист відійшов на мою електронну адресу. Не мав і гадки втручатись у ваші стосунки зі вашими свійськими тваринами, відтак іґнорував його.

У вашому другому електронному листі – що зараз на нього відповідаю – ви пишете, що вам «важко спілкуватися» зі мною, бо, як ви то фомулюєте «мої мейли лишаються без відповіді». Характерна маленька брехня : не було инших електронних листів від вас. Пане Вільтз, ви маленький брехун.

І це найменьша з ваших вад. Так, без моєї на те згоди, ви дозволили собі «виправити» мій переклад – порівнявши обидва варіянта легко зауважити, що ви його просто спаскудили. Що ясна річ мені в найвищій мірі неподобається //тут нажаль губиться розмах фр. souverainement//. Окрім цього, я маю звичку публікувати свої літературні переклади під псевдонімом Олесь Маслюк і ніхто вам не дав право оприлюднювати моє справжнє ім’я.

Але все це другорядне в порівнянні з тим, що ви мали нахабність собі дозволити втрутитися в сам твір Тараса Прохаська. Цей автор використовує, в цім тексті, як і в инших, нелінеарну нумерацію розділів. Це частина його, такого не звичного, стилю. Але це належить до тих речей, які ви просто не спроможні зрозуміти, відтак ви вирішили позбутися нумерації. А тому що ви ставитесь  нехлюйськи до вашої праці видавця, у пориві покращення через спрощення ви викинули дуже короткий другий третій розділ. Маю великі сумніви, пане, що у вас вистачить фантазії аби вигадати правдоподібне пояснення чому були вилучені ці два речення : «Страх відходив поступово. Коли більшими порціями, а коли майже гомеопатичними.» Пане Вільтз – ви довбойоб.

Ви підтверджуєте свою некомпетентність, як видавець в тому таки електронному листі : ви наївно зізнаєтесь, що редакційні рішення приймаєте не відповідно до якості текстів, лишень відповідно до вашої «інтуїції». Ви є пане, пихатий дурень переповнений почуттям власної значимості.

І насамкінець. Ви настільки милі, що вважаєте за потрібне пояснити мені, що я проваджу «помилкову борню». Тому що не хочу бути вам анівчим винним, порада за пораду : спробуйте свої здібності в якійсь иншій царині людської життєдіяльности аніж літературі. Може продавцем горішків ?

Отримайте, пане, запевнення в повній відсутности моєї поваги «стосовно вас».

Олесь Плющ

Пркр. Факсимільна копія «Prière dinsérer» та зпаплюженої версії у форматі  PDF.

P.S. Зауваживши кількість адресатів, що їм відправляю цього електронного листа для інформації, ви зрозумієте, що це є відкритий лист. Будь хто, бажаючий відтворити його в будь який спосіб – вільний це зробити.

LinkReply

Comments:
From: 7eon
2013-01-05 10:19 am (UTC)
Це прекрасно:)
(Reply) (Thread)